Rusija intensyviai verbina užsieniečius savo kariuomenėn: per devynis 2026 m. mėnesius sudaryta 16 168 sutartis
Rusija 2026 m. pirmojoje pusėje intensyviai verbino užsieniečius iš 59 šalių, o per devynis mėnesius jie sudarė 16 168 sutartis su Rusijos ginkluotosiomis pajėgomis. Ukrainos pareigūnai teigia, kad Maskva taip kompensuoja kariuomenės nuostolius ir mažina vidaus mobilizacijos poreikį. Užsieniečių verbavimo praktikai priskiriamos apgaulės, prievartos, dokumentų užlaikymo ir neišmokėtų atlygų atvejų.
Pagrindiniai faktai
- Per перші дев’ять місяців 2026 року укладено 16 168 іноземних контрактів із російськими збройними силами.
- Українська сторона ідентифікувала майже 49 тисяч іноземців із 59 країн, які підписали контракти з російськими збройними силами.
- Росія щомісяця залучає до своєї армії близько 1800 іноземців.
- План Росії на 2026 рік — завербувати 18 500 іноземців.
- Країнами походження завербованих іноземців найчастіше є Узбекистан, Таджикистан, Білорусь і Казахстан.
- Координаційний штаб знає про понад 3000 іноземців, чиї контракти завершилися, але яких Росія не відпускає.
- Іноземцям пропонують цивільну роботу, cultural events and education before military service.
Kodėl tai svarbu
Užsieniečių verbavimas didina Rusijos turimos žmogiškųjų resursų arsenalą ir leidžia jai kompensuoti kariuomenės nuostolius, mažinti demografines ir socialines sąnaudas bei уникнуoti naujų masinių mobilizacijų. Be to, didelis šalių, iš kurių atvyksta kariai, skaičius rodo, kad karas vis labiau remiasi Rusijos kariuomenės asmenimis, įskaitant užsieniečius. Pranešimai apie apgaulę, pasų ir telefonų užlaikymą, judėjimo ribojimą, grasinimus ir neišmokėtus гроші свідчать про небезпечні та примусові умови вербування.
Kas nutiko
Заступник голови Координаційного штабу Андрій Юсов повідомив, що Росія щомісяця залучає до своєї армії близько 1800 іноземців. За даними розвідки, план Росії на 2026 рік передбачає завербувати 18 500 іноземців; Юсов вважає, що цей показник буде перевиконано найближчим часом.
Українська сторона ідентифікувала майже 49 тисяч іноземців із 59 країн, які підписали контракти з російськими збройними силами або служили чи служать у російському війську. За перші дев’ять місяців 2026 року укладено 16 168 іноземних контрактів. Найчастіше завербованих громадян походять з Узбекистану, Таджикистану, Білорусі та Казахстану; вербування також охоплює країни Африки, Латинської Америки й Азії.
Рекрутингові агенції та місцеві брокери шукають кандидатів у їхніх країнах, допомагають із візами, квитками та документами, зустрічають кандидатів і супроводжують їх до місця оформлення контракту. Іноземцям спершу пропонують цивільну роботу, участь у культурних і спортивних заходах, навчальні програми або вступ до університетів, а згодом — військову службу. В окремих випадках новобранцям забирали паспорти й телефони, обмежували пересування або погрожували тим, хто хотів відмовитися від служби; обіцяні виплати іноді затримувалися або не надходили.
Координаційний штаб також повідомляє про понад 3000 іноземців, чиї контракти вже закінчилися, але яких Росія не відпускає. За час повномасштабної війни українські військовополонені та полонені охоплювали громадян 59 країн.
Kaip apie tai rašo Ukrainos šaltiniai
Українські джерела зосереджуються на масштабах вербування, його географічному розширенні, ймовірній обмані та примусі, а також на досвіді іноземних військовополонених. Російське вербування розглядається як спосіб компенсувати втрати в армії, зменшити демографічні витрати та соціальну напругу серед російського населення й уникнути нових відкритих хвиль мобілізації. Документальна історія про кенійського спортсмена Еванса Кібета контрастує цивільні обіцянки з фактичним військовим контрактом.
Kontekstas
Кількість зафіксованих іноземних військових контрактів різко зростала: 94 у 2022 році, 4 067 у 2023-му, 8 877 у 2024-му та 16 085 у 2025-му. У 2026 році за перші дев’ять місяців цей показник уже досяг 16 168. Українські посадовці оцінили план вербування на 2026 рік у 18 500 іноземців і вважають, що він може бути перевиконаний. Географія вербування розширюється за межі Азії, Африки та Латинської Америки; випадок Еванса Кібета показує, як цивільні пропозиції та обіцянки високих заробітків могли приховати контракт на військову службу.